Інформування про булінг

Як зупинити булінг: поради для батьків

Як оптимально організувати дистанційне навчання дитини. Пам’ятка для батьків

ОБЕРЕЖНО! НАРКОТИКИ ЗОВСІМ ПОРУЧ!

Наркотики для школярів – Гроші

Насвай – це нове ім’я у світі наркотиків, що користуються усе більшою і більшою популярністю в усіх регіонах України. Це нове зілля, що має короткочасний ефект та страшні наслідки, продають прямо на ринках поряд із сухофруктами. Він ближче до Ваших дітей, ніж ви думаєте.

“Насвай”– один з видів легких наркотиків, основу якого складає табак(тютюн, махорка) і гашене вапно, рослинна зола, курячий або голуб’ячий послід. Нерідко в склад“насвая”входять інші компоненти: приправи, суміші, що неможливо до кінця визначити, адже даний вид наркотику виготовляється в кустарних умовах. Тобто, не можна бути впевненим, що «Натс» не містить сильнішого наркотику, який швидше викличе залежність до його вживання.

Спосіб вживання теж не відзначається особливо приємним процесом, адже його потрібно засипати за верхню або нижню губу. При цьому не варто допускати ковтання слини, виділення якої значно збільшується,адже першим сигналом вашої травної системи буде блювання, через деякий час залишиться нудота.

Тепер можна обговорити, які відчуття будуть вам притаманні після прийняття чергової дози, це: затерпання ділянки ротової порожнини, куди ви заклали наркотик, важкість в голові, сильне слиновиділення, про яке ми вже зазначили вище, головокружіння, розслаблення м’язів тіла. Мабуть, останнє найбільш манить до вживання“насвая”, адже дехто отримує від цього задоволення, яке абсолютно не виправдане.

А виправданими в нашому випадку будуть наступні факти, які допоможуть задуматися над подальшим вживанням“насвай”(натс), залежних, або тих, хто вагався попробувати чи стриматися, отож:

-згідно статистики онкологів багатьох країн світу 80% раку губи, язика та інших органів ротової порожнини були спричинені вживанням“насвая”;

-під дією лугу, який попадає в травну систему, неминучим буде і розвиток виразки, а також і раку шлунку;

-курячий, голуб’ячий, козячий послід може містити безліч інфекцій, які в свою чергу потрапляють в організм людини і можуть спричинити розвиток вірусного гепатиту та паразитів. А тепер на секунду згадаємо, що може зробити курячий послід з рослиною??? Правильно – спалити її. Напевне наступні аргументи щодо людського організму – відсутні;

-“насвай”виготовлений на основі тютюну (махорки) викликає сильну нікотинову залежність. Адже сода, яка входить в даний“наркотик”у взаємодії з слиною поглинається в організм значно швидше ніж через викурену сигарету, тим самим викликає неабияку залежність;

-вважається “психоактивною речовиною”, а це в свою чергу неабияк впливає на психічний розвиток, погіршується пам'ять, сприйняття і реакція, більшість дітей стають агресивними;

-значно погіршується стан зубів, сприяє розвитку пародонтозу.

Як зберегти психічне здоров'я під час карантину: поради психологів Как во время карантина не срываться, меньше паниковать, распределить время и укрепить отношения

Як зберегти психічне здоров'я під час карантину: поради психологів

Уся сім’я разом – ідилія! Але, мабуть, не тоді коли родина змушена дотримуватися суворого карантину в режимі 24 на 7 в одному приміщенні. Заради збереження фізичного, випробуванню піддається психічне здоров’я.

Тож, як пережити цей тривожний час розповіла «Вечірньому Києву» психолог Київського міського Центру роботи з жінками Алла Ярошенко.

Життя за розкладом

У ситуації, коли ви не можете впливати на зовнішній світ, організуйте свій внутрішній. В умовах невизначеності дуже корисно коли партнери не просто домовляються між собою про розподіл часу і обов’язків, але й фіксують це на аркуші. Особливо це важливо, коли хтось працює з дому, і йому необхідно зосередитися на виконанні завдань. Так само це корисно для дітей – коли вчимося, а коли розважаємося. Життя у замкнутому просторі мимоволі повертає сім’ї у ситуацію, коли уся сімейна робота, приготування їжі і виховання дітей (уроки) лягає на жінку. Спробуйте змінити цю ситуацію, справедливо поділити обов’язки, залучаючи до хатньої роботи усіх членів родини. Це позитивно вплине на усю сім’ю.

Зарядка – так, піжамі – ні

Дуже важливі фізичні навантаження. В мережі інтернет чимало відео із заняттями, розрахованими на різний рівень фізичної підготовки. Вони допомагають боротися зі стресом. Зарядка, медитація – домашні клопоти можуть почекати пів години. Крім того необхідно дбати про свій зовнішній вигляд. Не переходьте на «піжамну форму», коли дистанційно працюєте – одягайтеся так, наче ви йдете на роботу.

Фільтр на інформацію

Дуже важливо отримувати перевірену інформацію. Шквал повідомлень про смерті, кадри спочатку із Китаю, потім із Італії, смакування жахливими подробицями – це не додає впевненості у завтрашньому дні. У людей прокидається базовий страх смерті. Боротися із цим можна лише ретельним фільтром інформації. Черпайте її тільки з перевірених джерел. Не довіряйте «експерту бабі Галі», яка чула, що хтось розповідав, що все дуже погано. Обмежте перегляд соцмереж, а ще краще, видаліть додатки зі смартфону, якщо вони заважають вам підтримувати спокій та рівновагу.

Серіали в задоволення

У час, коли діють суворі обмеження, а вас не покидає тривога, звідки брати гроші та чим годувати сім’ю, дозвольте собі насолоджуватися дрібничками та приємними моментами. Шоколад, комп’ютерні ігри. Те, через що ви собі раніше докоряли. Зараз саме час перестати себе «гризти».Згадайте про свої хобі. Подивіться мультфільм з дітьми та пограйте в їхніхперсонажів. Шиття захисних масок для родини може перетворитися на дизайнерську колекцію, яка гідно прикрасить ваш Instagram. А спільний перегляд улюбленого серіалу надасть відчуття стабільності та єдності родини. У мережі багато оптимістичних фільмів, які мають справжній терапевтичний ефект.

Подзвоніть рідним

Підтримувати контакт із рідними наразі нескладно завдяки телефонам і месенджерам. Розмови з рідними і близькими допомагають зняти частину напруги. Не соромтеся попросити про допомогу, і будьте готові підтримати інших. Якщо не можете самі, то зверніться у заклади,які опікуються такимилюдьми. Вкажіть, кому потрібна допомога, наприклад, у придбанні продуктів харчування, ліків. Можливо, це ваші знайомі, чи рідні, які живуть на іншому краю міста, і ви не можете їх відвідувати. Люди старшого віку, які не опанували комп’ютер та смартфон, опиняються не просто на карантині, а у соціальному вакуумі. Тож дуже важливо, щоб про таких людей знали.Є фонди та благодійні організації, які прийдуть на допомогу.

Домашня конфліктологія

Карантин – це лакмусовий папірець стосунків у сім’ї. Адже зараз усі конфлікти загострюються. До карантину всі члени сім’ї займалися своїми справами. Діти – в садочку і школі, батьки – на роботі. Тому нерідко з колегами по роботі часу проводилося навіть більше, ніж з партнером. Карантин змусив подружжя знову опинитися віч-на-віч в умовах обмеженого простору і побачити партнера з іншого боку. За таких умов не варто починати з’ясовувати стосунки – відкладіть це на пізніше. Будьте гнучкі та приймайте зважені рішення.

Карантин закінчиться

Раніше чи пізніше карантин і криза, спричинена ним, закінчиться. Найважливіше, як ми її переживемо, чи не вийдемо спустошеними і розбитими. У наших силах зробити все, щоб зберегти психологічне здоров’я своє та своїх рідних.

Кордони булінгу - моральні принципи, виховання і рівень культури

Дитина навряд чи розповість вам про те, що її булять. Тому уважно придивіться до її поведінки та можливих зовнішніх ознак булінгу:

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої дитини, що супроводжується фізичним і психологічним тиском. Багатьох дітей булять за те, що вони виглядають, говорять, думають не так, як їхнє оточення. образливі або принизливі відео у соціальних мережах (кібербулінг) поламані іграшки і особисті речі брудний або розірваний одяг розірвані зошити та підручники жувальна гумка у волоссі забруднений крейдою одяг інші ознаки фізичних знущань

Як допомогти дитині, якщо вона – жертва

Діти, які стали жертвами булінгу, соромляться про це говорити і часто звинувачують самих себе. Вони почуваються безпорадними та вважають, що з ними щось не так. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:

· Заспокойтесь і лише після цього починайте розмову з дитиною.

· Дайте зрозуміти, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати і захистити.

· Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її в тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

· Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, в цей момент вона вразлива.

· Будьте терплячими і делікатними.

· Спробуйте з’ясувати все, проте не допитуйтесь, не повторюйте одні і ті ж запитання по кілька разів.

· Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час поряд з дорослими, не залишатися після уроків тощо).

· Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоби повідомити про агресивну поведінку щодо когось вчителю або друзям.

· Поясніть різницю між «пліткуванням» та «піклуванням» про своє життя чи життя друга/однокласника.

· Розпитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині.

· Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків.

· Спільно з дитиною шукайте способи реагування на булінг.

· Обговоріть, до кого дитина може звертатися по допомогу в школі: психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, батьків інших дітей.

· Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила в ситуацію булінгу.

· Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

· Поясніть дитині, що зміни відбуватимуться поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

· Пам’ятайте: ваша мета – припинити насильство, а не покарати винних. Всі сторони конфлікту потребують часу, щоби скорегувати свою поведінку.

Перехідний вік: 5 порад для батьків, як полегшити дитині складний період

Важливі «нюанси», на які батькам підлітка бажано звернути увагу.

Підлітковий вік – саме той важливий та відповідальний етап у вихованні дитини, коли ваші взаємини балансують на межі.

Дитина часто дратується, буває, що не добирає слів, ставиться до вас то вороже, то холодно. Виною всьому – гормональний дисбаланс та поступові зміни у зовнішності, які їй самій часом неприємно спостерігати.

До нелегкого етапу дорослішання й розширення власного уявлення про світ і людей додається ще прийняття своєї оновленої фізіології. Фігура формується нерівномірно та й регулярні висипи на шкірі радості підліткові не додають. Часто це супроводжується комплексами та заниженням самооцінки.

У хлопчиків перебудова організму починається з 11-12 років. У дівчаток дорослішання настає трохи раніше – з 8-10 років.

Діти в цей час змінюються не лише зовні, а й внутрішньо: активується вироблення гормонів та починають функціонувати статеві залози.

Саме в цей час потрібно бути більш уважними та терплячими до своїх дітей. І в жодному разі не ігнорувати їхніх скарг на погане самопочуття. Більшість підлітків справді регулярно відчувають втому, слабкість та запаморочення. Тому не сприймайте ці симптоми за хитрощі чи симуляцію. Лікарі попереджають, що незначні недомагання в перехідному віці можуть проявитися як патологія у дорослому. Тому так важливо спостерігати за своєю дитиною та, в разі першої ж необхідності – консультуватися у компетентного лікаря.

ФАКТОРИ, ЩО УСКЛАДНЮЮТЬ ПЕРЕБІГ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

1. Стреси – на скільки можливо, будьте поблажливими до дитини, уникайте конфліктів і сварок. Намагайтеся дійти порозуміння спокійно, залишаючись для неї другом та авторитетом.

Якщо підліток потерпає від сторонніх стресів (школа, друзі тощо), всіляко згладжуйте ситуацію, вносьте у неї доречні нотки гумору, м’яко (власним прикладом) спонукайте дитину бути розважливою.

2. Перевтома – інколи, якщо дитина каже, що не має сил зробити домашнє завдання чи допомогти вам по господарству – вона дійсно не може. Не бійтеся розбалувати підлітка, відступивши від звичного слова «треба» та йдучи на поступки.

3. Неправильне харчування – слідкуйте, щоб ваша дитина харчувалась регулярно та збалансовано. У її денному раціоні має бути вдосталь вітамінів, кальцію, білків та вуглеводів.

4. Малорухливий спосіб життя – не дозволяйте підліткові засиджуватися за комп’ютером чи перед телевізором. Дізнайтеся, який спорт йому найбільше до душі й, за можливості, запишіть на цю секцію. Так ви не тільки відкриєте йому можливість розвиватися фізично, а й допоможете відволіктися від внутрішніх процесів – «психологічного перезавантаження».

5. Свіже повітря – регулярно провітрюйте дитячу кімнату та слідкуйте, щоби ваша дитина достатньо часу знаходилася надворі. Чудовий варіант – спільні прогулянки, що водночас допоможуть відчути психологічний стан дитини, скерувати та підтримати її у скрутній ситуації.

Перехідний вік: чого чекати від дитини?

Час летить дуже швидко! І ми часто ловимо себе на думці, що ось зовсім недавно принесли такий дорогоцінний згорток з пологового будинку, в якому мирно сопів ваш малюк. Для батьків діти завжди залишаються дітьми.

Проходить час, і ми починаємо розуміти, що ще вчорашній малюк поступово починає робити самостійні кроки у доросле життя.

Ви помітили, що ваша «крихітка» стала вести себе агресивно і часто перебувати в поганому настрої? Вітаю, у вашого «малюка» всі симптоми початку перехідного періоду.

Період дорослішання

Організм дитини стрімко зростає, відбуваються зміни не тільки в психіці, а й у світогляді. Під впливом цих факторів, нервова система дитини зазнає значні перевантаження.

Як результат ви стаєте, частими свідками необґрунтованих з вашої точки зору дитячих істерик. Для того, щоб допомогти вашій дитині благополучно впоратися з усіма труднощами цього періоду, ви повинні точно знати, що ж таке перехідний вік у підлітків.

Проміжок часу, коли у дитини відбувається статеве дозрівання, яке супроводжується стрімким зростанням і фізичним розвитком – це період дорослішання. В цей час в організмі вашого чада відбувається цілий феєрверк вироблення гормонів.

Цей процес не має чітких часових меж, у кожного підлітка він проходить у свій час. Найчастіше його можна спостерігати у дітей від 10 до 17-річного віку.

Скільки б не тривав цей процес, його можна розбити на три періоди:

· Підготовчий;

· Пубертатний період. Юнацтво;

· Постпубертатний період.

Проблеми, які виникають у цей період життя, нелегко даються не тільки дітям, але і дорослим. І першочергове завдання батьків це допомогти своїй дитині подолати труднощі з найменшими втратами.

Перші симптоми

У дівчаток і хлопчиків тривалість перехідного періоду і його інтенсивність, проявляється по-різному. У хлопчиків він починається значно пізніше, і протікає помітно активніше.

Ознаки перехідного віку у хлопчиків:

· статевий член і яєчка збільшуються в розмірі;

· починається ріст волосся в інтимній зоні;

· відбувається «ломка» голосу;

· відбуваються зміни в рельєфі тіла;

· спостерігаються полюції – це неконтрольоване сім’явиверження уві сні.

У дівчаток симптоми перехідного віку мають наступні ознаки:

· збільшується округлість тазу;

· починають виступати груди;

· на лобку, з’являється волосяний покрив;

· менструація.

Перші проблеми

Емоційна нестабільність – це коли ще вчора слухняна дитина на сьогодні стає грубою, недовірливою і категоричною. Не варто піддаватися паніці, це не ваші прогалини у вихованні, а вікові особливості.

Вони виникають настільки стрімко, що найчастіше є несподіваними і для самої дитини. Враховуючи, що за короткий проміжок часу відбуваються не тільки фізіологічні, але і психічні зміни, то не дивно, що організм дає збої:

· часті фізіологічні нездужання. Часто органи дитини ростуть не так швидко як сам дитина. Не засмучуйтеся, рік або два і все прийде в норму;

· вегето-судинна дистонія. Гормони провокують стомлюваність, болі в животі, прискорене серцебиття;

· вугрі та прищі. Зазвичай ці симптоми виникають в найактивнішу фазу статевого дозрівання.

Поставтеся до цього нюансу з усією уважністю, так як невмілі спроби підлітка позбутися від них можуть призвести до шрамами на все життя. Проведіть з дитиною бесіду і розкажіть, як слід правильно доглядати за проблемною шкірою. Забезпечте його необхідними косметичними засобами. Збалансуйте харчування. Все вищесказане прискорить боротьбу з висипом вугрів і акне.

Перехідний вік у дівчаток

Я товста! Почувши цю фразу з вуст чада, вага якого ледве перевищує 45 кг при зрості 150 см – абсолютно природно. У зв’язку із збільшенням м’язової маси, не пасе задніх і жирова тканина. А якщо врахувати, що основна проблема перехідного віку у дівчаток це занадто завищені вимоги до себе, навіть такий простий аргумент може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям.

І поки справа не дійшла до анорексії, потрібно вселити своєї маленької леді, що формувати бажану фігуру потрібно не за допомогою виснажує організм голодування, а в спортзалі. Критиці піддається буквально всі фізичні дані: зріст, вага, колір волосся, розріз очей і т. д.

Комплекс уявних недоліків зумовлений в першу чергу тим, що в цей час таке почуття, як дружба, трансформується у закоханість. Нерозділене перше кохання частіше інших причин підштовхує підлітка до «самокопання» в собі. Додати до цього змагальний азарт і конфлікт готовий.

Дії батьків повинні носити наступний характер. Ні в якому разі не дайте їй приводу думати, що ви вважаєте її проблеми незначними або дурними. Якщо вона це відчує, то просто закриється і буде переживати свої терзання в поодинці. Уникайте нотацій і повчальних бесід. І будьте особливо делікатні у питаннях, які стосуються її зовнішнього вигляду.

Перехідний вік у хлопчиків

Збільшення фізичної та статевої сили викликає у хлопчиків непереборне бажання довести самому собі і всім оточуючим, що він вже не хлопчик, а чоловік. В цей час починається переоцінка цінностей.

Є бажання діяти як дорослий, але як це робити? Найчастіше психологічна неготовність нести дорослу відповідальність за дорослі вчинки призводить до того, що юнак стає впертим, агресивним, некерованим.

Якщо батьки зацікавлені допомогти своїй дитині подолати цей нелегкий період в житті, то вони підкажуть йому можливість проявити свою мужність. Як правило – це заняття спортом, де у дитини є можливість продемонструвати свої фізичні можливості не тільки самому собі, але і всім оточуючим.

Якщо ж батьки все вирішили спустити на гальмах, в такому випадку приготуйтеся до того, що дитина почне самостверджуватися за допомогою шкідливих звичок, хуліганства або бездіяльності.

Ведемо себе правильно

Щоб залишатися справжнім другом для своєї дитини, вам слід робити наступне:

· довірчі відносини. Це найголовніше зброю в боротьбі з перехідним віком. Ваша мудрість та життєвий досвід нині актуальні як ніколи;

· право самостійно приймати рішення. Привілей самостійно приймати рішення має свою плату – вміння нести відповідальність за свої вчинки. Якщо дитина до цього готовий, то ваше завдання спостерігати і направляти;

· контролюйте з розумом. Надмірна опіка викличе у дитини відчуття, що батьки йому не довіряють;

· особистий простір. Поки він був дитиною, ви з чистою совістю проводили контролі якості чистоти в його кімнаті. Кімната підлітка це його особиста територія, яка залишається недоторканною для всіх, крім нього.

Прискорити перехідний вік неможливо, але зробити так, щоб він пройшов менш болісно цілком реально. Чуйність і розуміння допоможуть вам в цьому.

Підлітки у віртуальній реальності

В жовтні 2009 року національний оператор мобільного зв’язку Київстар оголосив результат досліджень, проведених Інститутом соціології НАН України в рамках соціальної програми Київстар «Безпека дітей в мобільному Інтернеті». Дослідження проводилось в 11 містах всіх регіонів України та включало в себе кількісне та якісне опитування дітей та дорослих. Такі результати дослідження:

28% опитаних дітей готові переслати свої фотографії незнайомцям в мережі;

17% без коливань, не задумуючись, погодяться повідомити інформацію про себе та свою сім’ю;

22% дітей періодично потрапляють на сайти для дорослих;

28% дітей, що побачили в Інтернеті рекламу алкоголю чи тютюну, хоч раз намагались їх купити, а 11% – намагались купити наркотики;

14% опитаних час від часу відправляють платні SMS за бонуси в онлайн-

іграх і лише деякі звертають увагу на вартість такої опції;

лише в 18% випадків дорослі перевіряють, які сайти відвідувала дитина

Віртуальні ризики, з якими можуть стикнутися діти:

1. Контентні ризики:

- порнографія

- нецензурні тексти

- пропаганда наркотиків

- пропаганда екстремізму

Відповідно до нашого дослідження таку інформацію наші діти зустрічають:

«завжди» - 3%

«іноді» - 54%

2. Порушення безпеки:

- віруси, трояни

- небажана пошта

- он-лайн шахрайства

За проведеним дослідженням 35% дітей принаймні раз вказували особисті дані про себе.

3. Комунікаційні ризики:

- незаконний контакт

- кіберпереслідування

66 % наших дітей спілкувались з незнайомими їм людьми через Інтернет.

Безконтрольний доступ дітей до Інтернету може призвести до:

- Кіберзалежності

- Порушенню нормального розвитку дитини

- Невірному формуванню моральних цінностей

- Знайомству з людиною з недобрими намірами

- Зараженню шкідливими програмами

Дослідження психологів дають підставу припустити, що динаміка розвитку комп'ютерної залежності має приблизно такий вигляд. Спершу захоплення проходить етап адаптації, людина “входить” в азарт, потім настає період різкого зростання, швидкого формування залежності. Залежність сягає максимуму, це залежить від індивідуальних особливостей особистості й середовища. Далі сила залежності на якийсь час залишається стійкою, а відтак іде на спад, знову фіксується на певному рівні й залишається стійкою тривалий час.

Цікаво, що навіть після усвідомлення практичної марності ігрової діяльності людина не може повністю відмовитися від неї. Це доводить наявність досить високої стійкості психологічної залежності від комп'ютерних ігор, хоча її “глибина” і сила впливу на людину після проходження “кризи” вже не такі сильні.

Отже, можна визначити чотири стадії розвитку психологічної залежності від комп'ютерних ігор, кожна з яких має свою специфіку.

1. Стадія легкого захоплення. Після того, як людина один або кілька разів пограла у рольову комп'ютерну гру, їй починають подобатися комп'ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя або якихось фантастичних сюжетів. Комп'ютер дає змогу людині наблизитися до реалізації цих мрій. Починає реалізовуватися неусвідомлювана потреба у прийнятті ролі. Людина дістає насолоду, граючи в комп'ютерну гру, її супроводжують позитивні емоції. Людина прагне повторити дії, що задовольняють потреби. Унаслідок цього людина починає грати, вже не випадково опинившись за комп’ютером, прагнення ігрової діяльності стає цілеспрямованим. Однак специфіка цієї стадії в тому, що гра в комп'ютерні ігри має швидше, ситуаційний, аніж систематичний характер, Стійка, постійна потреба в грі на цій стадії несформована гра не є значущою цінністю для людини.

2. Стадія захопленості. Фактором, що свідчить про перехід людини на цю стадію формування залежності, є поява нової потреби – комп'ютерні ігри. Гра в комп'ютерні ігри на цьому етапі набуває систематичного характеру. Якщо людина не має постійного доступу до комп'ютера, можливі досить активні дії щодо усунення обставин, які перешкоджають задоволенню потреби.

3. Стадія залежності. Приблизно 10-14 % гравців є “запеклими”, тобто перебувають у стадії психологічної залежності від комп'ютерних ігор. Залежність може виявляється в одній з двох форм: соціалізованій та індивідуалізованій.

Соціалізована форма ігрової залежності вирізняється підтримкою соціальних контактів з іншими людьми (хоча й загалом вони є ігровими фанатами), Такі люди полюбляють грати разом, грати за допомогою комп'ютерної мережі одне з одним. Ігрова мотивація має переважно змагальний характер. Ця форма залежності менш шкідлива у своєму впливі на психіку людини, аніж індивідуалізована форма. Відмінність у тому, що люди не входять “у себе”; їхнє оточення хоча й складається з таких фанатів, все ж таки, як правило, не дає людині повністю позбутися реальності, “зануритися” у віртуальний світ і довести себе до психічних та інших порушень здоров'я.

Індивідуалізована форма залежності – крайня форма залежності, коли порушуються не тільки нормальні людські особливості світогляду, а й взаємодія з навколишнім світом. Порушується основна функція психіки – вона починає відображати не вплив об'єктивного світу, а віртуальну реальність. Ці люди тривалий час грають поодинці, потреба у грі знаходиться в них на одному рівні з базовими фізіологічними потребами. Для них комп'ютерна гра – це ніби наркотик. Якщо протягом якогось часу вони не “приймають дозу”, то починають відчувати невдоволення, отримують негативні емоції, впадають у дегресію.

4. Стадія прихильності. Ця стадія характеризується згасанням ігрової активності людини, зрушенням психологічного змісту особистості загалом у бік норми. Взаємодію людини з комп'ютером на цій стадії можна порівняти з міцно пришитим ґудзиком. Тобто людина “витримує дистанцію” з комп'ютером, однак повністю “відірватися” від психологічної прихильності до комп'ютерних ігор не може. Це найтриваліша з усіх стадій – вона може тривати все життя, залежно від швидкості згасання прихильності.

У підлітків, які залежні від комп'ютера, розвивається почуття уявної переваги над оточенням, а також збіднення емоційної сфери, оскільки гравець, якщо він хоче виграти, має постійно пригнічувати свої почуття й залишатися байдужим.

ПЕРШІ ОЗНАКИ КОМП'ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ:

1. пропуски шкільних занять через комп'ютерну гру вдома або відвідування комп'ютерного клубу;

2. просиджування біля комп'ютера у нічний час;

3. приймання їжі під час комп'ютерної гри;

4. асоціювання себе з героями комп'ютерних ігор;

5. відсутність інших захоплень, крім комп'ютерних ігор;

6. віддавання переваги комп'ютерним іграм, а не спілкуванню;

7. загальний час проведений за грою, перевищує час виконання домашніх завдань, прогулянок, спілкування з батьками і однолітками, інших захоплень;

8. дитина не уявляє, чим себе зайняти, коли комп'ютер зламався;

9. конфлікти з батьками та їх шантажування у відповідь на заборону проводити час за комп'ютером.

ТЕСТ ДЛЯ БАТЬКІВ “Ознаки комп'ютерної залежності”

1. Дитина щодня грається на комп'ютері.

2. Після початку гри втрачає відчуття часу.

3. Не бажає залишати гру незакінченою.

4. Їсть перед комп'ютером.

5. Не визнає, що дуже багато часу проводить за грою на комп'ютері.

6. Ви докоряєте дитину за те, що вона багато часу проводить за грою на комп'ютері.

7. Не закінчує гру, якщо досягає певного рівня складності, а йде далі.

8. Порівнює результати зі старими і пишається цим, повідомляє про це всім.

9. Грає замість того, щоб виконувати домашні завдання.

10. Як тільки дорослі залишають дім, біжить до комп'ютера і з почуттям полегшення починає грати.

Якщо ви позитивно відповіли на 5 запитань з 10, то можете бути впевнені в тому, що дитина потрапили в залежність від комп'ютерних ігор.

Якщо дитина багато часу проводить в онлайні, то необхідно всерйоз замислитись про її безпеку. Хто їй може в цьому допомогти, як не батьки та дорослі?

Боячись загрози з боку Всесвітньої мережі, не варто повністю вилучати комп’ютер з життя дитини.

Уважно слідкуйте за тим, як Ваші діти користуються Інтернетом, та навчіть їх робити свідомий та грамотний вибір.

Якщо Ваші діти хочуть відвідувати Інтернет,

Вам варто виробити разом з ними угоду по використанню Інтернету.

Використовуючи батьківський контроль Ви зможете:

- обмежувати час, що проводить дитина за комп’ютером

- встановити заборону на доступ дітей до окремих ігор

- обмежити активність дітей в Інтернеті

- встановити заборони на використання дітьми окремих програм

- дивитись звіти про роботу дитини за комп’ютером

Постійно спілкуйтесь зі своїми дітьми.

Ніколи не пізно розповісти дитині, як правильно діяти і реагувати на дії інших людей в Інтернеті, використовуйте фільтри та програми батьківського контролю.

Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:

- розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;

- поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з якими вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь, як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;

- поцікавтесь, які веб-сайти вони відвідують та з ким розмовляють;

- вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;

- наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без Вашого відома;

- навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;

- контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);

- цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;

- навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет-мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;

- переконайтеся, що діти консультуються з Вами щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет-мережу;

- інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їхньої участі у будь-яких іграх та розвагах;

- розмовляйте, як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте: Інтернет - це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.

Та найголовніше: дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.

Топ-5 батьківських міфів про виховання

Міф 1

Більше часу - більше турботи

Якщо ви вважаєте, що постійне перебування поряд з дитиною підвищить ваші шанси добре його виховати, ви глибоко помиляєтеся. Якщо ви страждаєте докорами сумління через те, що нестача часу не дозволяє вам правильно виховати ваше чадо, ви теж помиляєтеся. Адже найголовніше не кількість проведеного поруч часу, а його якісне наповнення. Справді: який ефект від вашого виховання, якщо ви півдня просиділи поруч з малям, дивлячись телевізор? З дитиною треба розмовляти, навіть якщо він зовсім крихітка. Розповідати йому казки та історії, обговорювати прочитану книгу, питати його думку про ту чи іншу подію.

Якщо ви дуже зайнята особа, то напевно все одно знайдете півгодини в день для інтенсивного спілкування! Мало того психологи все частіше говорять про те, що десять-п’ятнадцять хвилин, які ви посидьте, обнявшись, принесуть маляті масу користі. Взагалі тактильний контакт дуже важливий для дитини: частіше гладьте його, цілуйте, тримайте за руку.

Міф 2

Більше іграшок - краще розвиток

Іграшки дійсно важливі для повноцінного розвитку дитини.

В іграх дитина пробує вибудовувати моделі поведінки з навколишнім світом, знайомиться з правилами та нормами поведінки, розвиває свої розумові здібності. Однак для того, щоб іграшка принесла користь, ви повинні навчити малюка з нею грати. Причому існує правило: чим молодша дитина, тим простіше повинні бути його іграшки. Якщо ж їх занадто багато, малюк не має можливості сконцентруватися на чомусь конкретному, його увага розсіюється.

Психологи радять: у дитячій у вільному доступі повинно бути не більше 5 -7 іграшок. Час від часу, раз на пару місяців, можна їх міняти або оновлювати. У вас набагато більше дитячих забав? Сховайте на час їх частину.

Дитячі малюнки допоможуть зрозуміти психологічні проблеми

Міф 3

Більше балувати - більше любити

Батьківська опіка річ закономірна, проте дитина повинна знати межі дозволеного. Якщо не послухає маму буде позбавлений десерту, чи не прибере у своїй кімнаті не дивитиметься мультики. І справа не тільки в дисципліні, а в тому, що розпещеному дитині приходиться набагато складніше потім, у дорослому житті. Природні труднощі в дитинстві загартовують характер і дають можливість відрепетирувати свою поведінку на майбутнє.

Дитина повинна розуміти: в житті не все трапляється так, як він того хоче. А для того, щоб домогтися успіху в чомусь, треба докласти старання, проявити силу волі.

Міф 4

Більше строгості - краще виховання

Це чергова крайність, до якої нерідко вдаються батьки. Частенько ми копіюємо поведінку наших батьків: постійні окрики, вимога беззаперечного підпорядкування, суворі покарання навіть за маленьку провину. Дитина ризикує вирости інфантильним, з купою комплексів і психологічних проблем.

Покарання має відповідати провини. Мало того дитина точно повинен розуміти, за що його карають і чому так, як він себе вів, вести неприпустимо. Можна скласти своєрідний договір з дитиною, в якому будуть перераховані всі його права та обов’язки. А також покарання за непокору.

Міф 5

Більше планів - успішніше в майбутньому

Так, ви мрієте про те, щоб ваш малюк виріс успішним реалізованим людиною. Тільки от часто ми, батьки, нав’язуємо дитині свої власні мрії. Ви так і не змогли вступити до інституту іноземних мов і тепер щодня по дві години змушуєте свою дитину вчити англійську? Так, поки дитина ще не виріс, він буде вам коритися. Однак будьте готові до того, що подорослішавши, він замість подяки засипле вас докорами!

Придивіться до своєї дитини: до чого він живить схильність, що йому більше подобається? Зрештою, краще стати першокласним кухарем, ніж нікчемним юристом! І ще: обов’язково виділяйте йому час на особисті справи. Нехай після занять дитина поваляється, шанує книжку, поговорить з друзями по телефону словом, займеться тим, чого хоче він, а не ви.